Уманщина з 1609 р. належала Польщі і була подарована польським королем графу Калиновському, який передав її в придане одній із своїх дочок - Гелені. Вона в 1726 р. продала її Станіславу Потоцькому, а той у 1732 р. подарував її своєму племіннику Францишеку Салезію. Магнат Францишек Потоцький, онук коронного гетьмана Польщі, або Речі Посполитої, був надзвичайно багатим. Його резиденція знаходилася в м. Кристинополі (нині Червоноград Львівської обл.) і за багатством не поступалася резиденції польського короля.


Станіслав Щенсний Потоцький
Станіслав Щенсний, єдиний син Салезія Потоцького, народився у 1751 р. (за іншими відомостями у 1752 р.). Вихователем його був ксьондз Вольф, для свого часу дуже освічена людина. Він намагався виховати у юного графа високу мораль, зокрема почуття милосердя і турботи про селян, які своєю працею будуть створювати його багатства. Батько і мати Щенсного були дуже суворі, а мати навіть деспотичною по відношенню до сина. Батьки плекали мрію, що дружиною їхнього сина буде якщо не королівська дочка, то, у всякому разі, дочка багатого князя чи графа. Всупереч мріям батьків Щенсний полюбив Гертруду, дочку графа Я. Комаровського, який володів лише кількома селами. З нею Щенсний таємно від своїх батьків обвінчався в 1770 р. Це заміжжя коштувало Гертруді, тоді уже вагітній, життя. За наказом Салезія Потоцького Гертруду викрали і перевозили, щоб позбавити волі, у монастир. Дорогою, щоб вона криком не зрадила своїх викрадачів, її накрили подушками, під якими вона задихнулася. Труп Гертруди вкинули в ополонку на ставку. Дізнавшись про це, юний Потоцький намагався покінчити життя самогубством, але його врятував джура. Батько Гертруди розпочав судову справу, яка загрожувала Салезію Потоцькому вигнанням із Польщі. Не витримавши сорому, що чекав на них у майбутньому, на початку 1772 р. раптово померла мати Щенсного, Ганна Ельжбета, а 11 жовтня того самого року помер і батько.

20-річний С. Щ. Потоцький залишився єдиним господарем величезного маєтку, обтяжений мільйонними боргами батька. Оскільки Галичину захопила Австрія за першим розподілом Польщі, молодий магнат не захотів жити у Кристинополі. Одружившись у 1774 р. на багатій нареченій знатного графського роду Юзефіні Амалії Мнішек, Щенсний через рік переніс свою резиденцію на територію Польщі в Тульчин. Всі свої маєтки у Галичині він віддав графу Попінському, який зобов'язався виплатити борги його батька і передав Потоцькому на 50 років право на користування державним Звенигородським староством.


Палац Потоцьких
у Тульчині
Вперше у 1774 р. відвідавши свої маєтки на Правобережній Україні, С. Щ. Потоцький був вражений красою і щедрістю цього краю. Він вирішив зайнятися господарюванням. У 1782 р. в Тульчині було споруджено прекрасний палац; тут же заклали великий парк, багатий не тільки місцевою, але й екзотичною рослинністю. Мандруючи з молодою дружиною по Європі, Щенсний привіз з Італії в Тульчин багато саджанців пірамідальної тополі.

У своїх маєтках Потоцький велику увагу звертав на удосконалення сільського і лісового господарства. Головний управитель маєтків був досвідченим фахівцем. У маєтках висівали нові на той час для Польщі сорти пшениці, жита, вівса. Багато робилося для покращення порід великої рогатої худоби. Селян поступово переводили на так званий генеральний чинш, тобто замість усіх повинностей вони сплачували гроші. Коли ж селян, переведених на такий чинш, залучали до роботи на поміщика, їм за неї платили грошима. Така форма розрахунку була вигідна кріпакам і сприяла розвитку їхньої господарської ініціативи. У розробленій для маєтків Потоцького інструкції ключовому економу (управителю певного району населених пунктів) вказувалось, що "економ повинен до підлеглого (кріпака) ставитись як до людини, але якщо він не може, що важко уявити, то, у всякому разі, він повинен підлеглого вважати за найважливіше добро господаря, якому він служить". У іншому пункті говориться, що кожен підлеглий повинен жити не у землянці, а в надземній хаті, яку має збудувати певний десяток селян. Ключовий економ повинен слідкувати, щоб усі селяни через кожні 6 років саджали у своєму дворі певну кількість яблунь, груш, вишень і шовковиці. Зобов'язувались також селяни на своєму подвір'ї, а також в ярах та інших непридатних для оранки землях висаджувати для своїх потреб швидкорослі дерева - верби і тополі. Весною в маєтках Потоцького всі села буяли білосніжним цвітом фруктових дерев.

В Україні С. Щ. Потоцькому належало біля 1,5 млн. га, на нього працювало 130 тис. кріпаків, а річний прибуток пана складав 3 млн. злотих (Lojek, 1982).

З 1773 р. С. Щ. Потоцький поринув у політичне життя Польщі. Він отримав від короля звання воєводи Руського. Руське воєводство - Галичина - належало тоді до Австрії, і польський воєвода не мав там ніяких конкретних обов'язків, однак це звання давало йому право вважатися сенатором. На польському сеймі у 1784 р. Потоцький оголосив, що дарує Речі Посполитій артилерійський полк і забезпечує його подальше утримання. З цього приводу поет Сярчинський написав вірш, у якому прославляв патріотизм Потоцького. Цей полк повинен був стояти у Тульчині, і для створення артилерійської частини сюди в 1786 р. направили поручника Л. Метцеля, майбутнього зодчого "Софіївки". Коли на польському сеймі у 1788-1789 pp. справи пішли не так, як бажали магнати, С. Щ. Потоцький з сім'єю виїхав у Відень і багато подорожував за кордоном.

З травня (н. cm.) 1791 р. польський сейм прийняв нову конституцію і деякі інші постанови, які обмежували права феодалів. Це викликало незадоволення серед польської знаті, а тому в жовтні 1791 р. С. Щ. Потоцький разом з гетьманами Северином Ржевуським і Ксаверієм Браницьким прибули в Ясси на головну квартиру російських військ, які брали участь у війні з Туреччиною, для обговорення плану боротьби з новими законами. Вірогідно, саме тут, в Яссах, Потоцький познайомився з прекрасною гречанкою Софією - дружиною генерала російської армії, коменданта Херсона графа Юзефа Вітта.

Хто ж вона - ця загадкова жінка, для якої було споруджено один із найкращих парків світу і названо в її честь?

Існує дві версії походження Софії. Згідно з однією (Boskamp-Lasopolski, 1789), вона народилася в 1760 р. (за іншими даними - в 1761 або 1762 р.) 1 січня (11 н. ст.) в турецькому місті Бурса, за 100 км від Стамбула в провінції Бітінія у родині збіднілого грецького торгівця худобою Костянтина. У 70-х роках родина Софії переїхала до Стамбула. Приблизно в 1775 р. помер її батько і мати Марія вийшла заміж за вірменина, який теж незабаром помер. До того ж, під час великої пожежі в Стамбулі згорів їх будинок. Залишившись без засобів існування, Марія, за прикладом своєї молодшої сестри, колишньої дружини купця Главані, стала Стамбульською куртизанкою і звідницею, яка заробляла в районі Пера, де знаходились іноземні посольства.

10 чи 11 травня 1777 р. обставини змусили Марію привести свою доньку Дуду (так звали Софію в сім'ї) до польського посла в Туреччині Кароля Боскампа-Лясопольського. Незвичайна краса Софії так вразила посла, що він поселив її у своєму палаці і навіть найняв для неї вчителя французької мови.

У польській місії Софія користувалася великим успіхом. Боскамп бував з нею на напівофіційних дипломатичних прийомах, у колі дипломатів і їх сімей, на заміських прогулянках в околицях Стамбула. 27 травня 1778 р. Боскамп відбув до Варшави. Перед від'їздом він найняв для Софії квартиру у турецького перекладача, забезпечив грошима і поклав у банк на її ім'я 1500 піастрів як придане на випадок одруження. Вдячна Софія писала йому до Варшави палкі листи, і вже у грудні 1778 р. отримала від Боскампа запрошення приїхати до нього для виконання попередньої ролі з обіцянкою в майбутньому видати її заміж за багатого купця. В січні 1779 р. Софія виїхала у супроводі опікунів, призначених Боскампом, через Болгарію в Польщу, але до Варшави не доїхала.


Кам'янець
З квітня Софія прибула в Кам'янець, де познайомилася з 39-річним сином коменданта Кам'янецької фортеці майором Юзефом Віттом. Вона запевняла його (це інша версія походження Софії), що походить із знатного роду Панталіса Маврокордато, який належав до царської грецької сім'ї, порідненої з господарями Візантії, і є дочкою правнучки Панталіса і грецького магната Челіче, а зараз як наречена Боскампа прямує до Варшави. Палкий майор безтями закохався в прекрасну гречанку, і вже 14 червня 1779 р. Софія і Юзеф таємно від його батьків обвінчалися у церкві с. Зеленьківці неподалік від Кам'янця. Старий Вітт оскаженів від такої поведінки сина, але завдяки чарівності Софії і її благанням, погодився визнати це одруження. Родина генерала була зацікавлена у поширенні версії аристократичного походження Софії. Допоміг цьому і купець Главані, колишній чоловік стамбульської тітки Софії, який прибув до Кам'янця, щоб скористатися успіхом Дуду у комерційних справах. Незабаром Софія відправила його до Варшави, де за допомогою Боскампа він влаштувався перекладачем східних мов у представництві короля.

У 1781 р. молоді вирушили подорожувати по Європі.


Фрідріх ІІ, король Прусії
Найперше вони відвідали Варшаву, де Софія гостювала у короля. На початку березня вона була представлена Станіславу Августу. Цей візит відкрив їй шлях до вершин суспільної ієрархії, і з тієї хвилини майор Юзеф Вітт став просто чоловіком славетної Софії. Майже два місяці розважалась Софія у Варшаві. Там, де вона з'являлась, всі божеволіли від захвату. Далі шлях подружжя Віттів пролягав через Берлін, де Софія познайомилася з королем Прусії Фрідріхом II потім в курортному місті Спа вона проводила час з австрійським імператором Йосифом II, якого так зачарувала, що він в одному із своїх листів до сестри, французької королеви Марії Антуанетти, рекомендував прийняти Софію.

Йосиф ІІ, король Австрії
Софія скористалась цією рекомендацією і справді була прийнята королевою Франції Марією Антуанеттою в її міській резиденції Малому Тріаноні, який в цей час перебудовувався в пейзажний парк, і, можливо, тут вперше в Софії зародилася думка побудувати подібний парк на своїх землях в Україні. У Парижі на Софію звернули увагу граф Прованський, згодом король Людовік XVIII, і молодий граф д'Артуа, майбутній король Карл X. Бідний майор був приголомшений блиском і славою дружини.

Граф д'Артуа,
майбутній король Франції Карл Х
Коли 17 листопада 1781 р. у Софії в Парижі народився син і звістка про це дійшла до польського короля, той відвідав Кам'янець, поздоровив старого Вітта з народженням онука, а самому коменданту, який був генерал-майором, присвоїв звання генерал-лейтенанта. У 1782 р. молоді з тріумфом повернулися через Відень, Моравію, Словаччину і Галичину в Кам'янець. У 1785 р., після смерті старого Вітта новим комендантом Кам'янця був призначений генерал Юзеф Вітт.


Малий Тріанон, Франція
У 1787 р. Софія з групою польських магнатів відвідала Стамбул. Серед туристів була і дочка короля, дружина коронного маршала Урсула Мнішек. Софію у Константинополі зустрічали як царицю, успіх був величезним, найвизначніші грецькі аристократи домагалися відвідати землячку. Кожен день перебування у Стамбулі був для Софії новим і вишуканим святом, але тільки відблиски його падали на її знатних товаришів по подорожі. Це не могло не вплинути на Урсулу Мнішек, і далі група панів подорожувала уже без Софії; ймовірно, що в Стамбулі їм стали відомі деякі подробиці її колишнього життя. Того самого ж року у Варшаві Софію зустрічали прохолодно.

Де перебувала Софія взимку 1787/88 р., невідомо, пізніше пішли непевні чутки, що вона їздила до Петербурга, щоб звітуватися перед царицею про виконання нею якогось завдання. У травні 1788 р. Софія їздила з герцогом Шарлем-Жозефом де Лінем, який перебував на військовій службі в Росії, у Хотин, обложений тоді російськими військами, потім часто проводила час в російському таборі серед військових. Контакти Софії з росіянами викликали незадоволення поляків комендантом Кам'янця. У 1789 р. Ю. Вітт прибув з Софією до Варшави і став добиватися дозволу на продаж посади коменданта, але йому було відмовлено. Це привело до розриву його з Польщею.


Григорій Потьомкін
Немає точних відомостей, коли Софія познайомилася з головнокомандуючим російської армії в російсько-турецькій війні (1787-1791) генерал-фельдмаршалом Г. Потьомкіним, але дуже скоро вона опинилася під Яссами, а її чоловіка Потьомкін призначив комендантом Херсона з присвоєнням звання генерала російської армії. Після взяття російськими військами, як вважалося, неприступної турецької фортеці Ізмаїл, Потьомкін виїхав до Петербурга і потурбувався про запрошення туди подружжя Віттів. 18 березня 1791 р. Софію познайомили з Катериною II.


Катерина ІІ, імператриця Росії
На прохання Потьомкіна цариця прийняла її дуже ласкаво і подарувала дорогоцінні діамантові сережки, а на додачу, вірогідно, і маєток у Білорусії. На зворотному шляху Потьомкін бачився в Україні з командувачем польської армії Юзефом Понятовським, через якого Софія передала привіт королю. У відповідь король написав своєму племіннику: "Коли матимеш можливість, передай Віттовій, що я безмежно вдячний їй за все те, що вона тобі сказала на мою адресу і що я завжди розраховую на її приязнь до мене" (лист від 28. VIII 1791 р. н. ст.). По дорозі в Ясси Потьомкін захворів і помер 5 (16) жовтня. Так Софія залишилася без свого всесильного покровителя.

Повернувшись в Ясси, Софія звернула увагу на С. Щ. Потоцького. Ф. І. Ролле (Rolle, 1966) стверджував, що Софія, як агент Г. Потьомкіна, схилила С. Щ. Потоцького до боротьби проти нової польської конституції, але цьому немає жодних доказів, а факти свідчать про інше. Коли король зрозумів, що С. Щ. Потоцький, С. Ржевуський і К. Браницький задумали не підкорятися новій конституції, в Ясси був направлений Станіслав Костка Потоцький, щоб умовити магнатів приїхати до Варшави і визнати конституцію. Останній писав королю: "Я впевнений, що без цього злісного негідника (мається на увазі Ржевуський), я з Віттовою примусив би генерала прислухатись до голосу розуму, мало того, вона в цій справі надавала мені всебічну допомогу і завдала Ржевуському неприємностей". Не дочекавшись повернення посланця з Ясс, польський сейм 27 січня (н. ст.) 1792 р. вирішив позбавити С. Щ. Потоцького і С. Ржевуського усіх державних посад.

На початок сторінки
1 2 3 4 5 6 7

Первую половину Воскресенья провели посещая многочисленных родственников в Павлыше

но дорога в Знаменке.....нет слов

это нутрия ?